Художні образи, ідеї, проблеми та їх інтерпретація у творах української сучасної дитячої літератури
Конспект уроку
Тема: Художні образи, ідеї, проблеми та їх інтерпретація у творах української сучасної дитячої літератури ( за твором В. Нестайка «Тореадори з Васюківки»)
Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом В. Нестайка; провести роботу щодо аналізу його пригодницького твору, виявити ідейно-тематичну спрямованість твору, визначити проблематику твору; розвивати вміння аргументовано доводити свою думку, відстоювати власну позицію; робити власні висновки, формувати естетичні смаки школярів; виховувати почуття пошани до творчості В. Нестайка, інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет В. Нестайка, презентація, дидактичний матеріал .
Теорія літератури: поняття романтичного і пригодницького; повість.
Міжпредметні зв’язки: світова література, образотворче мистецтво, історія.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Як завжди, рада зустрічі з вами і мрію про те, що на цьому уроці ви порадуєте мене гарними оцінками, цікавими думками якими ми будемо обмінюватися протягом уроку. А для початку спробуйте мені відповісти на такі запитання:
Чи траплялися з вами цікаві пригоди?
А можна про них написати художній твір?
Який твір, на ваш погляд, вважають пригодницьким? Наведіть приклад.
А які пригодницькі твори світової літератури ви вже читали? (Твори Д. Дефо, Ж. Верна, Марка Твена та ін.) Чим вони вас вражають, захоплюють?
А траплялося з вами щось незвичайне?
Перевірка домашнього завдання
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
Обговорення епіграфа уроку:
Немає нічого кращого в житті за дружбу.
Всеволод Нестайко
Слово вчителя: Книжки, які лежать перед вами, мають цікаву історію дружби. Написав їх відомий український дитячий письменник В. Нестайко, який створив понад 30 дитячих книжок. Вони перекладені багатьма мовами світу.
Запишіть в зошити дату й тему уроку.
Отож сьогодні на уроці ми ознайомимося з життям і творчістю В. НЕСТАЙКА, проведемо роботу щодо аналізу його пригодницького твору, виявимо ідейно-тематичну спрямованість твору; розвинемо вміння аргументовано доводити свою думку, відстоювати власну позицію; робити власні висновки, формувати естетичні смаки, а також виховати почуття пошани до творчості В. Нестайка.
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Слово вчителя: Життєвий і творчий шлях В. Нестайка (відповідно до презентації)
Народився письменник 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині. У лихі 30-ті, втративши батька, який у 20-ті роки був у "січових стрільцях", майбутній письменник переїжджає з мамою до Києва. Скінчивши десятирічку, 1947 року В. Нестайко вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету. Нелегкими були повоєнні роки Всеволода Нестайка: голодними, але то були роки юності і роки студентства, які запам’ятовуються на все життя. В. Нестайко працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», у видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка».
Як пише сам письменник: “У дитинстві я був руденький, худенький і маленький — чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як і я, шпінгалета, я прив’язував до однієї ноги важку праску, до другої — цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить.”
“А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. “
1956 року побачила світ його перша книжка оповідань «Шурка і Шурко», далі з'явилися збірки оповідань «Це було в Києві» (1957), «Супутник Л1РА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків» (1959), інші казки — «Пригоди близнят-козенят» (1972), «Олексій, Веселесик і Жар-Птиця» (1975), «Пригоди Журавлика» (1979), гумористичні повісті «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964), «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966), «Таємниця трьох невідомих» (1970), «Пригоди Грицька Половинки (1978), «П'ятірка з хвостиком», а також низка п'єс: «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982), «П’ятірка з хвостиком» (1985), «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988), «Слідство триває», «Таємничий голос за спиною» (1990), «Неймовірні детективи» (1995) та інші непересічні твори.
Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка ( за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П’ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Доповнення підготовлених учнів:
Учень 1. Сказати, що письменник змалку мріяв стати саме дитячим письменником, було б неправдою. Мабуть, ніхто з малку не мріє стати дитячим письменником. У дитинстві так хочеться швидше вирости, так прагнеться швидше скинути з себе все дитяче і убратися у все доросле, що така мрія просто неможливо. Вона була б неприродною.
І все-таки джерела, причини літератської долі письменника – в дитинстві.
Всеволод Нестайко, згадуючи своє дитинство, говорив, що чомусь передусім згадував самотність. Так уже склалося тата свого письменник не пам’ятав. Він загинув у 1934 році за кордоном, виконуючи державне завдання. А був мужньою, веселою і дуже товариською людиною. Всі його любили. Він вільно володів п’ятьма мовами і був для хлопчика уособленням таємничості і чекання.
Учень 2. У ранньому дитинстві Всеволод Зіновійович був дуже хворобливим. Мабуть, немає такої дитячої хвороби, окрім рахіту, якою б не хворів у дитинстві. Скарлатина, кір, вітрянка, коклюш, свинка… Не кажучи про безкінечні грипи та ангіни… Здорових, безтурботних днів дитинства на рік було менше, ніж сонячних днів у Англії. Тож не могла мама весь час сиділа разом із хлопчиком на лікарняному. І вона замикала самого у квартирі й бігла до здорових дітей у далеку 56 школу біля Володимирського базару.
Пригадував, як трирічний, гірко плакав у коридорі під замкненими дверима, вслухаючись у жахну тишу, яка зрідка порушувалася хряскотом дверей на третьому або другому поверхах і лункими по сходах кроками, що віддалялися й затихали десь унизу.
Зрідка підійде з того боку до дверей якась жалісна сусідка, побалакає хвилю, намагаючись заспокоїти, і знову піде. І знову німотна тиша, і знову страх, відчай, безнадія. Отоді-то, мабуть, уперше в житті відчув Всеволод Зіновійович рятівну силу гумору.
З одного боку страх населяв самотність жахливими потворами і чудовиськами, а з другого боку весела вдача, успадкована від предків, населяла її дотепними усміхненими героями. Отак, вигадуючи й одразу забуваючи свої перші казкові пригоди, змагався тоді майбутній письменник із гіркою дитячою самотністю.
До речі, схильність до гумору визначило ще й, мабуть, саме місце народження, з яким, на жаль, не зв’язаний ні корінням, ні дитячими спогадами. Доля наче навмисне закинула батьків ненадовго у Бердичів, щоб син народився саме там. Про Бердичів збереглася одна згадка: страшний голод 1933 року, і трирічний хлопчик після марних прохань дати чогось поїсти каже: ”Ну, то дай води”. Власне, рятуючись від голоду, родина й переїхала тоді у тридцять третьому, до Києва, де жила мамина сестра з чоловіком і двоюрідним братом Толею.
Учень 3. Як згадував письменник, через голод, через ті страшні спогади душа Всеволода Зіновійович не пригорнулась до місця народження. І рідним містом став Київ.
А потім була школа. Мама продовжувала вчителювати, йшла зранку й поверталася пізно увечері. І знову самотність. Тільки тепер це вже була не стільки самотність, скільки самостійність.
А влітку було море, Одеса, санаторій № 516, де медсестри ганялися з додатковим харчуванням, бо був худий.
І були кораблі на рейді, і солоний морський вітер, і штормові хвилі… І жагуча мрія стати капітаном далекого плавання. Мрія, яка не полишала хлопчика майже все шкільне життя.
А ще були канікули на селі у дядька. І захоплення селом, любов до села, до мудрих сільських дідів, що так багато всього знають і такі дотепні, - слухав би й слухав день і ніч. Взагалі страшенно любив у дитинстві бесіди дорослих, особливо коли вони щось розповідали, якісь історії, пригоди, побрехеньки.
…А потім була війна…В ту ніч зупинився годинник у будинку. І це було символічно. Тоді назавжди зупинився годинник дитинства.. Усі болі розтоптаного війною дитинства викликали жагуче бажання знову повернутися в те дитинство і спробувати пережити його по-іншому, по-новому, не так, як жилося, а так, як мріялося, - сонячно, весело, цікаво, з пригодами не трагічними, а комічними, радісними, щасливими. Такий собі своєрідний протест. Як сам говорив письменник, «… став я дитячим письменником, бо мені хотілося повернутися в дитинство - інше, ніж було у мене. Веселе, повне надзвичайних пригод, ігор, розваг.»
Саме оте бажання й зробило Всеволода Зіновійовича дитячим письменником.
Учень 4. Яка б весела комедійна ситуація не складалася, він намагався перенести її у дитинство і наче приміряв на себе, наче брав у ній участь.
Так у році 62 був на Острі в художника Василя Андрійовича Євдокименка, який ілюстрував перші книжки. А тоді, як відомо, дуже захоплювалися кукурудзою і засівали нею великі масиви. І Василь Андрійович розповів про двох місцевих п’ятикласників, що кілька днів тому зайшли у кукурудзу і заблукали, не могли вийти аж поки не заговорило в селі радіо. І письменник написав оповідання "Пригода в кукурудзі”, де вперше появилися вірні друзі Ява і Павлуша.
До речі, Ява Рень - персонаж не вигаданий. Того ж таки літа письменник був на полюванні з групою письменників, і вночі до вогнища прибився меткий вигадливий хлопчина, який чкурнув із дому, щоб познайомитися з мисливцями.
Після оповідання ”Пригода в кукурудзі”, яке присвячено Василю Євдокименку, несподівано для самого письменника написалися "Тореадори з Васюківки” - друге оповідання про Яву і Павлушу. То були такі хлопці, що не могли зупинитися на одній пригоді.
І так закрутилася вже й повість - ”Пригоди Робінзона Кукурузо”. А тоді з розгону – "Незнайомець з тринадцятої квартири”. І, не зупиняючись, - ”Таємниця трьох невідомих”, що й склали трилогію, яку за назвою другого оповідання й названо ”Тореадори з Васюківки”.
Писалася трилогія досить швидко, легко, а головне - радісно.
2. Словникова робота з теорії літератури (записати в зошити)
Слово вчителя: Твір В.Нестайка «Тореодори з Васюківки» - повість-трилогія (трилогія складається з трьох книг: «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964), «Незнайомець з 13 квартири» (1966), «Таємниця трьох невідомих» (1970).
Повість – це великий за обсягом епічний твір, у якому детально розповідається про багато подій із життя дійових осіб. Особливості повісті: зображення значної кількості подій із життя одного або кількох головних героїв; розповідний спосіб викладу; тривалий час дії; докладність описів і розповіді про події та персонажів; прозова форма; середній обсяг.
Повість буває: соціальною, соціально-побутовою, історичною, біографічною, автобіографічною, пригодницькою, науково-фантастичною, міфологічною (химерною).
Повість «Тореодори з Васюківки» - пригодницька. Пригодницький твір має складний, заплутаний сюжет, із його героями трапляються цікаві, часом неймовірні пригоди, вони опиняються у складних життєвих ситуаціях, з яких, звичайно, виходять переможцями. Пригоди можуть бути значні, як у творі «П’ятнадцятирічний капітан» Ж. Верна, або звичайні, як-от у «Тореодорах з Васюківки».
Потребує пояснення й сама назва твору. Хто ж такі тореадори?
Тореадори – це учасники кориди (бою з биками). Корида дуже популярна в Іспанії та в деяких інших країнах.
3. Робота над змістом розділу .
Слово вчителя: Тепер ми з вами поринемо в захоплюючий світ пригод разом з героями твору «Тореодори з Васюківки». Для цього ми з вами поділимося на 3 групи «художників».
1. Робота в группах:
Намалюйте своє враження від цілісного образу Васюківки та її героїв. Ілюстрації до епізодів із твору ( за зразком).
І – „Піраміда Гаменготепа”
ІІ – „Метро під свинарником”
ІІІ – „Тореадори”
Слово вчителя: Молодці! А тепер спробуйте пояснити, чому саме цей образ ви намалювали.
( Учні пояснюють).
Зараз ми з вами зіграємо інтерактивну гру: «Словесний футбол» (Розділ І. «Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич» (уривки з трилогії) Перевірка знання розділу ІХ.)
2. Інтерактивна гра «Словесний футбол» ( Гра проводиться за допомогою м’яча)
І тайм
1. До якого класу не дружили Ява і Павлуша? (До четвертого.)
2. До якого часу Павлуша збирався дружити із Антончиком? (До старості.)
3. Що «з присьорбом» хрумкали хлопці? (Кавуни.)
4. Яке ім’я у баштанника? (Салимон.)
5. Дід не любив, щоб крали, а любив, щоб… (просили).
6. У що запрошував погратися Стьопа? (У фараона.)
7. Кого єгиптяни ховали у пірамідах? (Царів-фараонів.)
8. Ким зазвичай був Павлуша у хлоп’ячих іграх? (Ворогом.)
9. Кому цього разу припало бути фараоном Гаменгопетом? (Павлуші.)
10.Кавуни на баштані смугасті як ...(тигри).
ІІ тайм
З чого хлопці будували піраміду? (З кавунів.)
У який спосіб вирішили вдруге поховати «фараона»? (Стоячи.)
Кого злякалися? (Діда.)
Де подівся гурт хлопців? (Втекли.)
Хто з хлопців з’явився несподівано? ( Ява.)
Що робив Ява? (Кидав.)
Немає кращого в житті за що? (За дружбу.)
Кого з винуватців свинства на баштані виказали друзі? (Нікого.)
Кого ставили за приклад синам батьки? (Стьопу.)
Чим була скріплена дружба наступного дня?(Кров’ю).
Музична фізкультхвилинка
3. Конкурс редакторів
Слово вчителя: А зараз пригадайте, які ознаки має вірш (ритм (чергування наголошених і ненаголошених складів) і рима (співзвучне закінчення рядків)? Давайте зробимо висновок, відновивши ритм та порядок слів, порушений у рядках.
Добрі друзі, хоч куди,
Мрійники завзяті.
Хочуть збудувать метро,
Людям допомагати.
( Учні зачитують правильні відповіді)
4. Характеристика героїв
Слово вчителя: Автор уміє радіти життю і цю рису передає своїм героям. „Тореадори...”- книжка весела, життєрадісна. Розуміти і відчувати гумор – важлива здатність. Без неї нелегко й дитині й дорослому.
Ява і Павло – головні герої твору, овіяні світлими спогадами письменника про дитинство. Пишучи цей твір, автор линув думками в ті часи, коли світ був для нього загадковим і прекрасним, коли кожен день обіцяв безліч відкриттів і пригод.
Бесіда:
- Чи сподобались вам Ява і Павлуша?
- Чи все, що робили хлопці, заслуговує схвальної оцінки дорослих?
- Де відбуваються описані події?
- Чи часто там відбувалося щось цікаве?
- Чому не нудьгували Ява й Павлуша?
- Їх можна назвати позитивними персонажами?
5. Метод «Мікрофон»
- У якому епізоді, на ваш погляд, найвиразніше проявилася дружба Яви та Павлуші? Чим вона вас привабила?
6. Завдання в конверті ( учням роздаються конверти із завданням)
Із окремих надрукованих слів складіть і запишіть прислів’я.
Друзі пізнаються в біді. У лиху годину пізнаєш вірну людину. Над друга старого нема у світі нікого. Без сонця холодно, без товариша гірко. В дружбі жити – з друзями радість ділити. Друг у щасті, і в горі, і в біді, і у вогні. Щоб горя не знати, треба друзів мати.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу.
А тепер ми з вами розв’яжемо тестові завдання за розділом І «Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич»
Розв'язання тестових завдань
Кожний учень відповідає на запитання.
1. Як називав дід Ванька, коли сварився на нього?
а) Волоцюгою; б) авантюристом; в) пройдисвітом.
2. Дід хотів, щоб хлопці:
а) допомогли йому по господарству; б) вилізли з ями; в) вирвали бур'ян за клунею.
3. Хлопці хотіли під свинарником прорити метро, як: а) у Києві; б) Харкові; в) Львові.
4. Свиня, на думку хлопців, важила:
а) п'ять пудів; б) п'ять кілограм; в) майже тонну.
5. На характер льоха Манюня була:
а) спокійною; б) брехливою; в) противною.
6. Які станції метро у Васюківці планувалося провести хлопцями? а) «Подвір'я» і «Городина»; б) «Сонячна» і «Кропив'яна»;
в) «Клуня» і «Крива груша».
7. Для вчительки математики проїзд у метро у Васюківці коштуватиме: а) три копійки; б) п'ять копійок; в) одна копійка.
8. Чому будову метро хлопці вимушені були призупинити?
а) Не вистачало будматеріалів; б) дід побачив і почав сваритися; в) у підземелля потрапила свиня і все зруйнувала.
9. Друга Павла звали Явою, як і острів:
а) у Тихому океані; б) Індійському океані; в) Азовському морі.
10. Батько у Яви:
а) скрипач; б) хокеїст; в) фермер.
11. Явин дід полюбляє:
а) полювати; б) рибалити; в) доглядати за худобою.
12. На честь діда було названо:
а) шлях до Києва; б) польове озеро; в) метро, що хотіли прокласти хлопці.
Підсумок
Слово вчителя: Послухаймо слова Всеволода Нестайка, щодо його бачення дружби.
Заповіт дружби від Всеволода Нестайка
Святе це діло – дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі, найчистіше воно в дитинстві. Бережіть і шануйте його! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі – це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А той, хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… І проживе той своє життя без дружби. І буде воно безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по-справжньому Людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга. Пам’ятай про це!
Метод „Мозковий штурм”
Відповідь на проблемне питання.
Яким має бути справжній друг?
Запишіть за допомогою прикметників, яким, на вашу думку, має бути справжній друг? Використовуйте і риси дружби героїв трилогії, і прислів’я з конвертів, і, зрештою, власний досвід.
VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIII. Домашнє завдання:
Дослідницька робота: дізнатися у батьків про їх дитинство і ті пригоди, які з ними траплялися (розповідь-конкурс).
Підготувати переказ твору.