"Вічний живий голос" (за творчістю Лесі Українки) ( для учнів 6 - 7 класів)

Мета: Передати силу і глибину поетичного світу Лесі Українки; виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.

Оформлення: портрети Лесі Українки; виставка книг до творів поетеси, свічка, вишиті рушники.

Обладнання: проектор, святково прибрані столи.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація діяльності.

Вчитель:

Дорогі діти! Сьогодні ви познайомитеся з творчістю великої поетеси Лесі Українки. Ви багато чули про неї, але на нашому літературному святі ми торкнемося більш ширше її життєвого шляху та творчості.

Ви відчуєте легкий сум, присутній у ліричній поезії; глибоку любов до рідної землі, неньки України. Отже, наше музично-літературне свято починається.

ІІІ. Вступне слово

Учень 1:

«Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом, – писав Максим Рильський, – то найвідповідніше слово було б – боротьба». З’явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури. Ім’я поетеси овіяне всенародною любов’ю. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, її талант виявился у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці і публитистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці.

ІV. Основна частина Сьогодні проведемо виховний захід на тему: «Вічний живий голос».

Вчитель:

Є люди, як свічки,-

Згорають і відходять в небуття.

Є люди, як зірки,-

Горять і світять все життя.

Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Інколи веселий, частіше – в задумі чи смутку. Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я її – Леся Українка.

Учень 2:

Вогонь пісень Лесі Українки палає вже кілька століть. Донька Прометея, як прозвали її, несла вогонь своїх поезій, цю іскру Божу за життя людям, несе і зараз устами нашими, її потомків. Тож нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана наша пам’яті її великій на честь її 140-річчя.

Учениця : (в образі юної Лесі)

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несміло заспівала.

А хто стрічався на шляху зі мною,

Того я щирим серденьком вітала.

Учень 1:

Кажуть, що на характер письменника, як і взагалі на людину, впливає спадковість. Ну що ж, коли так, то Леся Українка не випадково була винятковою людиною, бо зростала вона в інтелігентній сім’ї передовій родині Косачів і Драгоманових.

Надзвичайно обдарована від природи, Леся вся була складена із суцільних захоплень. Всі вони були чисті, світлі й благородні, одне слово високі. В 5 років вже гарно грала на фортепіано і писала маленькі музичні п’єски. Був неабиякий хист до малювання. В 6 років почала вишивати.

Вчитель:

У чотири роки Леся навчилася читати. Її улюблені книги – «Кобзар» Т.Шевченка, твори Ж.Верна, Д.Дефо, казки Г.Х.Андерсена. У шість – невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку, а подаровані їй ножиці й гольник вона пильнує більше ніж деякі забави. Коли дівчинці було 9 років, заарештували тьотю Елю. Несподівано для самої Лесі, у 1880 році з’явився перший вірш «Надія».

Учень 2:

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть іще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно,

Поглянуть іще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

Учень 1:

З цього часу і до кінця життя поезія, слово, пісня стали призванням, сенсом її життя.

В 13 років, коли були надруковані її перші дитячі твори «Конвалія» і «Сафо». Відтоді пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані гордим, ніжним і красивим ім’ям – ЛЕСЯ УКРАЇНКА. Чому Українка? Бо в сім'ї панували українські звичаї. А ще псевдонім був своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови в ріднім краї. І не в одній своїй поезії Леся створює образ України.

Учень2:

Леся була здоровою і красивою дівчинкою, їй пророчили блискучу музичну кар’єру. Але всі надії перекреслила тяжка хвороба. В 10 років Леся застудилась і захворіла на туберкульоз кісток. Операція руки… і вимушена покинути заняття музикою. Болючим було прощання з інструментом, якому повіряла свої радощі і смуток.

Хвороба підточувала здоров’я. і хоч Леся не закінчила жодного навчального закладу, вона належала до найосвіченіших людей свого часу: проявляла великий інтерес до різних галузей знань, головним чином до літератури, мистецтва, історії, географії, володіла іноземними мовами.

Вчитель:

По-різному складаються письменницькі долі, як і взагалі людські. Щедро обдарована талантом, наділена ніжним серцем, Леся зазнала і справжнього кохання і великого горя. Вони зустрілися вперше в Києві, але познайомились пізніше. Вона Леся Українка, він – Сергій Мержинський, наполовину поляк, революціонер, тяжко хворий на сухоти. Не дивно, що саме цей романтичний юнак, який навіть помираючи, горів спрагою подвигу і жертви, став для Лесі героєм її дівочих мрій і об’єктом почуттів. Уже через рік Сергій приїжджає в Зелений Гай (Полтавщина) до Лесі. Їх пов’язують теплі стосунки, що поступово переростають у кохання.

У 1900 році Леся відвідує у Мінську Мержинського, а у січні 1901 року приїздить сюди ж доглянути тяжко хворого коханого, який помирає у неї на руках.

Образ коханого довго невгасимою свічкою горів в душі Лесі, і надихав її на вірші, які вона писала один за другим після його смерті, коли вона страшенно страждала. Потім ці вірші склались в збірник, який Леся уже відкрито присвятила С.К.Мержинському.

Учениця:

Уста говорять:»Він навіки згинув!»

А серце каже:»Ні, він не покинув!»

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тут, в глибині, і б’ється враз зі мною:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Вчитель:

Леся була в скорботі за Мержинським 6 років і всі 6 років носила траур. Але доля знову посміхнулася їй, і вона зустріла чоловіка, якого покохала. І знову її любили. Климент Квітка, вчений музикознавець-фольклорист став чоловіком Лесі.

Щастя було недовгим. Хвороба не відпускала. Не допомагали ні поїздки взимку в Єгипет та Італію, восени в Німеччину і Австрію, ні дороге лікування. Життя стрімко йшло вперед, а Леся почувала себе дуже зле. Саме останні роки, щасливі в подружньому житті, але найболючіші в стані здоров’я, були найбільш плідними в творчості.

Леся Українка пише за 10 днів безсмертну «Лісову пісню» - перлину її творчості.

V. Заключна частина

Учень 1:

Рано обірвалося життя Лесі Українки. 42-річною пішла вона з життя, пішла незламна духом.

Та видатні поети ніколи не полишають нас. Будуть відходити віки, будуть приходити віки; пилком чи кушпелю розвіється скороминуще, а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як у душі людські, в надії

Вчитель:

Тож будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі, яка своїм життям, своєю творчістю довела, що «…забуття не суджено мені»

І вклала в уста героїні «Лісової пісні» Мавки слова, які по праву можна віднести до самої Лесі Українки:

«Я жива,

Я буду вічно жити,

Бо маю в серці те,

Що не вмирає…»